Вісник Національного технічного університету «ХПІ». Серія: Хiмiя, хiмiчнi технологiї та екологiя

РОЗРОБКА МЕТОДОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ ЩОДО СТВОРЕННЯ ПОЛЕГШЕНИХ СКЛОКОМПОЗИТІВ ДЛЯ БРОНЕЗАХИСТУ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

2025-05-27T10:37:25+03:00

Встановлено нагальну необхідність розробки та впровадження полегшених склокомпозитів для бронезахисту спеціальної техніки в умовах воєнних дій. Визначення сучасного стану та прогнозу розвитку ситуації, а також конкретних пропозицій щодо використання новітніх досягнень науки і техніки в даній області, стануть значущим внеском у формуванні науково-технічної політики в галузі створення нових матеріалів для бронезахисту. В роботі проаналізовано основні види тенденції ринку багатошарових елементів для скління та захисту техніки встановлено перспективність застосування наноструктурованих склокристалічних матеріалів як елементів скління та захисту легкоброньованої і авіаційної техніки. Сформульовано мету роботи, завдання та основну гіпотезу роботи, які визначають необхідність розробки методологічного підходу при розробці склокомпозитів для бронезахисту та оцінки їх конкурентоздатності. Забезпечення відновлення авіаційної та наземної спеціальної техніки може бути реалізовано шляхом розробки ефективного захисного шару на основі полегшених високоміцних наноструктурованих склокристалічних матеріалів. Обґрунтовано вибір склокристалічних матеріалів та конструкцій броньових композицій: для локального захисту легкоброньованої техніки, що передбачає створення дисперснокерамічної броні, для скління авіаційної техніки, що передбачає створення багатошарової склокомпозиції за технологією триплексування. Оцінка конкурентоздатності бронеелементів дозволяє встановити, що склокомпозити для бронезахисту відрізнятимуться від існуючих аналогів: значно меншою вагою та вартістю, більшою технологічністю, бронестійкістю, радіопрозорістю, регульованою світлопроникністю, високою живучістю, ремонтоздатністю. Визначено, що одержання та впровадження в практику склокомпозиційних матеріалів нового типу дозволить підвищити обороноздатність країни, забезпечити швидкий ремонт та надійну експлуатацію захисних елементів в умовах високошвидкісних термо-механічних навантажень та значно знизити імпортозалежність оборонного комплексу в умовах надзвичайних і кризових ситуацій: військових конфліктів та катастроф.

ТЕХНОЛОГІЇ ІНДУСТРІЇ 4.0 У ПРОЕКТУВАННІ НАДІЙНИХ СИСТЕМ У ХІМІЧНОМУ МАШИНОБУДУВАННІ

2025-05-29T10:10:44+03:00

Надійна системотехніка в хімічній інженерії охоплює застосування принципів підвищення надійності та інтегрує різні методології та інструменти для забезпечення надійності та безпеки хімічних процесів, хімічних виробництв та систем. Вона включає різноманітні підходи, в тому числі прогнозування і аналіз надійності, стратегії технічного обслуговування, міркування безпеки, оцінку ризиків, діагностику несправностей, запобігання відмовам і методи оптимізації. Еволюція інженерії надійності була зумовлена зростанням складності систем і потребою в кількісній основі для сприяння безпеці промислових систем і аналізу ризиків. У статті показано взаємозв'язок між великими даними, штучним інтелектом та інженерією надійності систем у хімічній промисловості. Інструменти і методи штучного інтелекту підтримують принципи інженерії надійності для створення більш ефективних, безпечних і стійких хімічних процесів і обладнання. Штучний інтелект покращує спостереження в режимі реального часу і раннє виявлення порушень для ідентифікації та діагностики несправностей, зменшуючи ймовірність серйозних поломок і підвищуючи надійність промислових систем. Нові технології трансформують способи проектування, оптимізації та контролю хімічних процесів, що призводить до підвищення ефективності підпрємств галузі, економії коштів і підвищення промислової безпеки. Застосування принципів інженерії надійності протягом усього життєвого циклу має важливе значення для підвищення продуктивності і включає в себе такі види діяльності, як розробка вимог, проектування і підвищення надійності. Ця концепція включає не лише технічні аспекти надійності та управління ризиками, але й охоплює питання сталого розвитку і ширший вплив хімічної інженерії на суспільство та навколишнє середовище.

КОМПЛЕКСНІ ЗАХОДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЙ В ДІЯЛЬНОСТІ АЗС – БЕЗПЕРЕРВНИЙ МОНІТОРИНГ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ

2025-05-29T10:50:53+03:00

У статті розглянуто засади планованої діяльності автозаправних станцій (АЗС) з точки зору комплексного врахування факторів екологічної та соціальної небезпеки з метою подальшої розробки концепції комплексного моніторингу техногенної діяльності для завчасного запобігання надмірному впливу на довкілля та аварійним ситуаціям, або зменшення шкоди можливих наслідків. Наведено опис складових чинного законодавства України щодо екологічного контролю діяльності техногенних об’єктів, зокрема відношення АЗС до переліку потенційно небезпечних об’єктів (ПНО) та процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД). Надано опис особливостей діяльності чотирьох основних типів АЗС за технічним влаштуванням: традиційних, модульних, контейнерних та блочних. Здійснено характеристику АЗС на основі технічних та технологічних рішень з позицій можливих екологічно-небезпечних факторів. Проведено всебічний огляд діяльності АЗС з метою визначення шляхів негативного впливу на компоненти навколишнього середовища та здоров’я населення прилеглих територій внаслідок викидів та скидів забруднюючих речовин, що відбуваються при здійсненні технологічних процесів на АЗС та у випадку виникнення надзвичайної ситуації. На основі розглянутих факторів впливу на довкілля були представлені варіанти захисних заходів, запровадження яких сприяє попередженню аварійних ситуацій та зменшенню техногенного навантаження на навколишнє середовище. Розроблено та надано опис інформаційно-програмного забезпечення для підтримки оперативного комплексного моніторингу планованої діяльності АЗС, для чого обґрунтовано необхідність його розробки. Запропоновані шляхи подальшого підвищення ефективності розробленого інформаційно-програмного забезпечення через запровадження технологій геоінформаційних систем (ГІС) та проведення оцінки соціального ризику для населення, на яке може вплинути впровадження діяльності АЗС з урахуванням особливостей природно-техногенної системи.

ГЕТЕРООКСИДНІ КАТАЛІТИЧНО АКТИВНІ ПОКРИТТЯ: СИНТЕЗ І ВЛАСТИВОСТІ

2025-05-29T11:19:11+03:00

До актуальних проблем сьогодення повною мірою віднесено різноманітні аспекти створення функціональних матеріалів різноманітного призначення. При створенні таких матеріалів неодмінно мають бути враховані економічні і екологічні складові, ресурсозабезпеченість і енергоємність виробництв, а також цільове призначення створюваної продукції. Значною мірою акценти в теперішній час змістились в напрямку досліджень, результати яких мають задовольняти потреби оборонної сфери, сприяти забезпеченню енергетичної незалежності країни та вирішувати інші першорядні завдання. Одним з таких аспектів є поліпшення енергозабезпечення промисловості і побутового сектора та економіки, особливо в віддалених і важкодоступним районах. Світовим трендом в цій галузі вважається виробництво молекулярного водню саме в місцях базування енергоспоживачів, оскільки транспортування газоподібного водню і його зберігання стикаються з майже невирішуваною проблемою наводнювання конструкційних матеріалів, їх водневої крихкості, та ін. Саме за таких обставин створення високоактивних електродних матеріалів для електролітичного синтезу водню електролізом водних розчинів вбачається одним з альтернативних шляхів вирішення поставленої мети. У роботі наведено результати дослідження синтезованих методом плазмо- електролітного оксидування композитних покриттів на платформах зі сплавів алюмінію і титану, допованих сполуками ванадію та вольфраму. Проаналізовано процеси електролізу водних розчинів з використанням означених композитів в ролі електродних матеріалів. Методом лінійної вольтамперометрії визначено константи а і b рівняння Тафеля для систем WO₃ – V₂O₅ – Al₂O₃ / Аl та WO₃ – V₂O₅ – TiO₂ / Ті, як електродних матеріалів, в реакції виділення водню. Встановлено, що на функціональні властивості покриттів суттєво впливає вміст допувальних елементів та характеристики металевих матриць і морфологія поверхні. Значення коефіцієнтів а і b вказують на високий рівень електрокаталітичних властивостей отриманих покриттів, що свідчить про можливості використання їх як електродних матеріалів в цільових реакціях синтезу електролітичного водню.

РОЗРАХУНОК ТЕМПЕРАТУР ТА СКЛАДІВ ЕВТЕКТИК ПОЛІКОМПОНЕНТНИХ ПЕРЕРІЗІВ СИСТЕМИ CaO – Al2O3 – CoO – NiO

2025-05-29T11:54:07+03:00

У работі наведено результати оцінки максимальних температур та складів евтектик технологічно значущих перерізів системи CaO – Al₂O₃ – CoO – NiO, перспективні з точки зору отримання на основі їх композицій вогнетривких в'яжучих з комплексом заданих спеціальних властивостей. Для побудови поверхонь ліквідусу бінарних і потрійних евтектичних систем використовували метод Епстейна-Хауленда, який широко використовують у технології тугоплавких неметалевих силікатних матеріалів. За результатами попередніх досліджень визначено, що тетраедри системи CaAl₁₂O₁₉ – CaAl₄O₇ – CoAl₂O₄ – NiAl₂O₄ та CaAl₂O₄ – CaAl₄O₇ – CoAl₂O₄ – NiAl₂O₄ мають найбільший відносний об’єм і найменший ступінь асиметрії, вони є оптимальними з точки зору розробки складів вогнетривких матеріалів з комплексом заданих властивостей. Фази, що входять до складу даних тетраедрів, мають високу ймовірність існування в системі CaO – Al₂O₃ – CoO – NiO, що дозволить розробити стійку технологію глиноземистих цементів. На підставі виконаних розрахунків та проведеного аналізу температур і складів евтектик системи визначено необхідність варіювати в складі цементу вміст СaAl₂O₄, CoAl₂O₄ та NiAl₂O₄, як найбільш гідравлічно активного і вогнетривких компонентів. Для підвищення температури експлуатації склад в’яжучої композиції необхідно коригувати у бік збільшення кількості CaAl₄O₇ для незмінних значень міцності, тоді як у композиційному вогнетривкому матеріалі доцільно збільшувати вміст шпінельних фаз як компонентів заповнювача. Визначено, що композиції досліджених перерізів можуть бути використані за температур експлуатації понад 1475 °C. Варіюванням виду та фазового складу цементу можливо отримувати вогнетривкі матеріали широкого температурного спектру експлуатації для використання їх у теплонапружених ділянках високотемпературних агрегатів.

РОЗРОБКА ПІЛОТНОЇ УСТАНОВКИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ РОЗЧИНУ ГУМАТІВ З БУРОГО ВУГІЛЛЯ

2025-05-29T13:07:59+03:00

Буре вугілля є однією з найпоширеніших корисних копалин України. Розвідані запаси вугілля складають близько 3 млрд т. Глибина залягання вугілля не перевищує кількох десятків метрів, що суттєво полегшує його видобування. Основним недоліком українського бурого вугілля є його підвищена вологість (більш ніж 50 %) та зольність (20-30 %). Це робить нерентабельним енергетичне використання вугілля, зокрема, його газифікацію. Водночас, вугілля Дніпровського буровугільного басейну відрізняються високим вмістом гумінових кислот (близько 80% на органічну масу вугілля). Гумінові кислоти (ГК) – це фракція гумінових речовин, розчинна в слабких лужних розчинах, що є їх цінним компонентом. Отримані гумінові речовини можуть бути використані у сільському господарстві та хімічній промисловості. Вони забезпечують покращення якості ґрунту, збільшення врожаю та зниження використання хімічних добрив, що дозволяє зменшити вплив землеробства на довкілля. ГК також виконують важливі функції в промисловості та охороні навколишнього середовища. Особливе значення тут має очищення природних та стічних вод, а також рекультивація забрудненого ґрунту. Ефективність процесу виділення гумінових кислот з вугілля багато в чому визначається умовами контакту вугільних частинок з лужним розчином. Для вивчення процесу переробки бурого вугілля та досягнення максимального виділення розчинної частини запропоновано пілотну установку, основним апаратом якої є гідрокавітатор. Він забезпечує майже повне виділення гумінових речовин при незначному часі обробки. В статті приведені основні характеристики роботи окремих частин установки, визначені енергетичні витрати.

ДОСЛІДЖЕННЯ СПОСОБІВ ЗНЕЗАЛІЗНЕННЯ ВОДИ. ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

2025-03-04T15:15:42+02:00

У статті розглянуто дослідження способів знезалізнення води, що є актуальним завданням у галузі водопідготовки, оскільки підвищена концентрація заліза у воді призводить до її непридатності для пиття та використання в промисловості. Актуальність теми обумовлена необхідністю покращення якості води, що використовується у виробничих процесах, та зменшенням її негативного впливу на навколишнє середовище. Одним із основних етапів процесу очищення води є аерація, що сприяє окисленню двовалентного заліза (Fe²⁺) до тривалентного (Fe³⁺), що в свою чергу змінює колір води на більш виражений жовтий. Вода після аерації набуває специфічних характеристик, таких як зміна pH, що є важливим фактором для подальших стадій очищення. Зокрема, pH змінюється з 5,92 до 7,72, що є свідченням утворення гідроксиду заліза тривалентного та часткової декарбонізації води. У роботі проаналізовано декілька варіантів застосування різних реагентів. Один з варіантів включає використання гашеного вапна (Ca(OH)₂) і сірчанокислого алюмінію (Al₂(SO₄)₃) для коагуляції, що забезпечує утворення осаду і освітлення води, а також підвищення швидкості осадження (до 2,7 мм/с). Інший варіант передбачає використання хлориду заліза (FeCl₃), який ефективно утворює пластівці, що агрегуються за допомогою неіоногенного біофлокулянту. Дослідження показали, що поєднання коагулянтів та флокулянтів забезпечує більш ефективне очищення води, проте можуть виникати проблеми з неповним видаленням іонів заліза та необхідністю додаткових фільтраційних процесів. У разі перевитрати флокулянтів може виникнути ризик підвищення залишкових концентрацій реагентів у воді, що небезпечно для здоровʼя людини. Для усунення цих проблем було запропоновано використання вапна після коагулянтів для підвищення pH до оптимальних значень для флокуляції та зменшення концентрації сульфат-іонів. З огляду на практичні аспекти застосування методів очищення води, запропоновано використання безперервної схеми знезалізнення, що включає тонкошаровий відстійник для ефективного відділення агрегатів пластівців від очищеної води. Тонкошарові відстійники показали високу ефективність очищення завдяки інтенсифікації процесу відстоювання. Використання таких відстійників в реконструкції існуючих очистних споруд дозволяє значно покращити якісно-кількісні показники їх роботи.

ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМНОЇ ВОДИ ЖЕЛЕЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ ВІД РІЗНИХ ВИРОБНИКІВ ТЕРМОДИНАМІЧНИМИ МЕТОДАМИ

2025-05-30T11:38:56+03:00

Об’єктом дослідження були желейні вироби від різних виробників: ТМ «Бісквіт-Шоколад»; ТМ «Стимул»; ТМ «Klim»; ТМ «Jelini»; ТМ «Haribo»; ТМ «Roshen». Дослідженнями гігроскопічних властивостей желейних виробів від різних виробників тензометричним методом встановлено, що під час вибору упакування та формулювання вимог до умов зберігання слід враховувати, що зберігатися досліджувана желейна продукція від різних виробників у паропроникному упакуванні може без псування за відносної вологості повітря не більше 70…75 %. При цьому зберігання у паропроникному упакуванні без підсихання продукції або без надмірного її зволоження можливе за діапазонів вологості: ТМ «Бісквіт-Шоколад» – від 45 до 55 %; ТМ «Стимул» – від 45 до 55 %; ТМ «Klim» – від 35 до 45 %; ТМ «Jelini» – від 45 до 55 %; ТМ «Haribo» – від 45 до 55 %; ТМ «Roshen» – від 35 до 45 %. Зберігання досліджуваної желейної продукції за відносної вологості повітря більше 70…75 % або за умови необхідності суворого збереження її вихідного вологовмісту можливе лише у паронепроникному упакуванні. Дослідженнями системної води желейної продукції від різних виробників низькотемпературним калориметричним методом встановлено, що найбільшу кількість системної води, яка володіє властивостями об’ємної або, так званої, вільної води, утримують зразки желейної продукції від ТМ «Roshen» та ТМ «Бісквіт-Шоколад» (відповідно 0.31 та 0.29 кг/кг), а найменшу – зразки від ТМ «Haribo» та ТМ «Klim» (відповідно 0.13 та 0.15 кг/кг). Інші зразки займають проміжне значення щодо кількості вимороженої системної води: ТМ «Стимул» – 0.27 кг/кг; ТМ «Jelini» – 0.25 кг/кг. Виходячи із отриманих даних, можна припустити, що під час розробки технології виробництва желейної продукції пріоритетними для ТМ «Roshen» та ТМ «Бісквіт-Шоколад» були у більшому ступені органолептичні властивості, а для продукції ТМ «Klim» – подовжені терміни зберігання. Щодо желейної продукції від ТМ «Haribo», то вона на відміну від інших досліджуваних зразків, які відносяться до желейного мармеладу, відноситься до жувального мармеладу, вимоги до якого за органолептичними властивостями за консистенцією відрізняються від інших зразків.

СИНТЕЗ НАНОСИСТЕМИ НА ОСНОВІ НІТРАТУ СРІБЛА ТА СЛИЗУ РАВЛИКА CORNU ASPERSUM ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ В СКЛАДІ КРЕМ-ГЕЛЮ ПІСЛЯ ГОЛІННЯ

2025-06-02T10:05:11+03:00

Дослідження зосереджене на впровадженні наноматеріалів, отриманих методом зеленого синтезу, у створення ефективних і безпечних засобів догляду за шкірою. Слиз cадового равлика Cornu aspersum містить глікопротеїди, алантоїн, гліколеву кислоту та інші біоактивні компоненти, що сприяють зволоженню та регенерації шкіри, тоді як срібло в наноформі проявляє високу антибактеріальну активність. Була отримана стабільна наносистема шляхом змішування 0,1 % свіжоприготованого водного розчину ліофілізату слизу (нефільтрованого з додаванням консерванту Sharomix 300) та розчину AgNO₃ 10 мМ/л у співвідношенні 1:1 без коригування рН лугом. Систему витримали за температури 36 °C на магнітній мішалці протягом 1 год 30 хв до зміни кольору з подальшим відстоюванням протягом доби за кімнатної температури і освітлення. Формування наночастинок було підтверджено фіксацією смуги ППР з максимумом поглинання за 450 нм. Розроблено інноваційну рецептуру крем-гелю після гоління, що містив 1 % та 2% наносистеми, а також інші активні компоненти: бетаїн, пантенол, екстракт ромашки, олії гранату та виноградних кісточок. Описано по стадіям технологічний процес одержання крем-гелю та виготовлені зразки-прототипи. Косметичний гель був протестований протягом 20 діб на жінках-добровольцях, аналіз шкіри проводили за допомогою спеціалізованого дерматологічного приладу СF-685, оснащеного камерою та програмним забезпеченням Easy in Smile, що оцінював показники жирності, зволоженості, пігментації та еластичності шкіри. Результати клінічних досліджень показали зростання зволоженості та еластичності шкіри ніг на 20 % при використанні крем-гелю, при чому кращі результати продемонстрував зразок, що містив 1 % AgHЧ-СР. Розроблена наносистема є ефективним консервантом та антибактеріальним агентом, безпечна та перспективна для широкого застосування в косметології та дерматології.

СУЧАСНІ ТРЕНДИ ВИКОРИСТАННЯ БІОЛОГІЧНО-АКТИВНИХ ГЕЛЕУТВОРЮЮЧИХ ПОЛІСАХАРИДІВ У ХАРЧОВІЙ ГАЛУЗІ, КОСМЕТОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНІ

2025-06-02T11:06:36+03:00

В статті розглянуті сучасні тренди використання біологічно-активних гелеутворюючих полісахаридів у харчовій галузі, косметології та медицині. Показано, що полісахариди та їхні похідні природного походження набули останнім часом важливого значення для технологій, пов’язаних з піклуванням про здоров’я людини. Широкий спектр можливостей і прикладів застосування деяких з цих речовин обумовлений їхньою здатністю утворювати стабільні просторові структури за участю води і внаслідок цього підвищувати в’язкість, стабілізувати дисперсії, утворювати гелі. Стан системи в кожному випадку керується як природою самих полісахаридів, так і зовнішніми факторами: дією «зшиваючих агентів», температурою, рН-показником середовища. Одним з основних джерел полісахаридів з означеними властивостями є мікроводорості (Regnum Protista), з яких отримують агар, альгінат, каррагінан. Важливу роль відграють продукти рослинного походження: пектин та різноманітні гуми (або камеді): гуарова, трагакантова, камедь рожкового дерева, гуміарабік. Не менш важливою характеристикою цих полісахаридів є біосумісність із організмом людини. В технологіях, що базуються на швидкому, надійному та керованому процесі гелеутворення в якості головного полісахариду часто виступає альгінат, який формує міцні гелі за рахунок утворення зв’язків між блоками гулуронової кислоти та іонами кальцію. Вельми різноманітне застосування гелеутворюючих полісахаридів в різних галузях базується на одних і тих самих властивостях і ефектах із урахуванням можливостей техніки внутрішнього чи зовнішнього гелеутворенння і в першу чергу визначається типовими для сфери застосування задачами. Ефекти від внутрішнього гелеутворення застосовують для керування реологічними властивостями, об’ємною текстурою таких харчових продуктів як йогурти, соуси, аналоги м’ясних страв, і зрештою для досягнення потрібних органолептичних властивостей, а також – для підвищення фізичної, хімічної та мікробіологічної стабільності продукту. Пористі гелі дозволяють створювати харчові продукти низької щільності і як наслідок – знижувати калорійність раціону. Доведено, що альгінат та інші полісахариди також мають великий потенціал для створення засобів піклування про шкіру та біоматеріалів, які сприяють регенерації тканин, в тому числі із залученням технологій 3D-друку.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ КОМПОЗИЦІЙНОЇ РАДІОПОГЛИНАЮЧОЇ КЕРАМІКИ

2025-06-03T09:44:13+03:00

У сучасному світі електромагнітне випромінювання постійно супроводжує людину, впливаючи як на її здоров’я, так і на роботу технічних пристроїв. Одним із перспективних вирішень цієї задачі є використання спеціальних керамічних матеріалів, здатних ефективно поглинати випромінювання та можуть значно підвищити рівень безпеки навколишнього середовища. Метою роботи є виготовлення облицювальної плитки на основі композиційної радіопоглинаючої кераміки з додаванням карбіду кремнію та титанату стронцію. Дослідна композиційна керамічна плитка складається з трьох шарів. Визначали спектральні характеристики – коефіцієнти передачі, поглинання та відбиття у діапазоні частот 20 – 40 ГГц. Представлені результати експериментальних досліджень розробленої керамічної плитки на основі облицювальної кераміки з електропровідними добавками карбіду кремнію в кількості 30 мас. % та титанату стронцію в кількості 10, 20 та 30 мас. %. Для визначення параметрів взаємодії електромагнітного випромінювання зі зразками використовували модернізований вимірювач коефіцієнту стоячої хвилі та ослаблення – генераторний блок Р2-65 з індикатором Я2Р-67. Розроблені композиційні керамічні матеріали задовольняють основні експлуатаційні вимоги, що висуваються до даного класу матеріалів. Вони можуть бути ефективними для зниження інтенсивності електричної складової електромагнітного поля в середині приміщень, розташованих у зонах впливу джерел радіовипромінювання, а також використовувати з метою покращення екології для зниження рівня електромагнітного поля за межами приміщень, де розміщені роботи, пов’язані з електромагнітним випромінюванням.

НОВІ ТИПИ СКЛОКЕРАМІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ

2025-06-03T10:39:29+03:00

Проаналізовано ріст та основні тенденції розвитку світового ринку передових матеріалів для електроніки та електричної техніки, які вказують на динамічний розвиток із середньорічним темпом приросту на рівні 17 % та інтенсивний ріст попиту на надійні, ефективні і стійкі функціональні керамічні та скломатеріали. Розглянуто основні види та властивості керамічних та скломатеріалів електротехнічного призначення та перспективи їх розвитку. Визначено актуальність розробки склокерамічних матеріалів нового покоління для задоволення потреб електронної та електротехнічної промисловості, зокрема засобів зв’язку, портативних комп’ютерів, датчиків, систем озброєння тощо. Встановлена перспективність створення принципово нових аспектів синтезу матеріалів придатних до формування методами мультиматеріального адитивного виробництва компактних електронних систем стійких до дії екстремальних факторів (удар, швидкісний нагрів тощо). Обґрунтовано вибір літійалюмосилікатних стекол для одержання склокерамічних матеріалів з самоорганізованою структурою з урахуванням аспектів ресурсо- та енергозбереження. Розроблено основні принципи при створенні нових типів наноструктурованих склокерамічних матеріалів для електронних систем. Імплементація розроблених принципів дозволить забезпечити вітчизняний ринок конкурентоспроможними виробами за рахунок зниження їх вартості та знизить імпортозалежність у галузі ІТ-технологій, приладо- та машинобудуванні, електроніки та електротехніки. Визначено конкурентоздатність нових типів склокерамічних матеріалів та їх значення для розвитку науки, техніки та промисловості.